Поетеса Марія Матіос зростає від публікації до публікації, її віршам притаманне органічне відчуття колориту рідного буковинського краю, вміння по-своєму сказати про минуле і сучасне народу, передати стан людської душі, закоханої в красу і неповторність навколишнього світу.
У доробку поетеси багато віршів про кохання, які за своїм морально-етичним потенціалом несуть і соціальне навантаження. В них "звичайна жінка з маленьким сентиментом у душі" піднімається до жінки, що є "найсуспільніша з усіх людей"

Людська винахідливість, що обертається фатальністю в екстремальних обставинах.
Невідворотність покари за імітацію смерті.
Фантазія на грані фолу та жіночі містифікації, продиктовані пристрастю.
Життя крізь призму смерті. Досвід та інтуїція.
Первинний смак мови і жорстока впізнаваність буднів разом із "життєписом" чорних ходів підсвідомості творить із письма Марії Матіос фантастичний коктейль під назвою "Життя коротке". Той, хто спробував цього коктейлю, прагнутиме його ще і ще...

Марія Матіос. Життя коротке (2001) [Аудіокнига]

Генетично творчість Марії Матіос є суто українською, та звертається вона до того, що найбільш людське, – потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя й вільний вибір.
Герої «Нації» понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності, як – за словами авторки – не має її кров.
Все, чого хотіли герої цієї збірки історій, – це говорити рідною мовою, жити на рідній землі. Тому й боролися до останнього подиху із зайшлим червоним режимом. Читач не знайде тут кривавих боїв, диверсій, розправ. Лише крик понівечених душ.
Письменниця не творить чорних і білих персонажів. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії – недоговореності. І це чергова феноменальна риса цієї літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно кришталевий. А над цим клубком людських пристрастей і конфліктів, немов у античній трагедії, висить безжальний фатум, який прирікає людей на довгу, несправедливу та апріорі програшну боротьбу. Тому, подібно античній трагедії, «Нація» викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя сталося з невинною людиною. Страх, бо з кожним може статися те саме…».

Марія Матіос. Нація (2002) [Аудіокнига]

Усе нарешті знаходить своє місце в призначеному часі та просторі... Сімейна сага Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» за формою, май­стерністю та глибиною викладу не поступається її найвідомішому рома­ну - «Солодка Даруся», який визнано найкращою художньою книжкою останнього українського 15-річчя. Зачарований бездоганним стилем нового роману читач дещо спантеличе­ний гіркою логікою викладених подій. Лише на останніх сторінках книги він знайде відповідь, чому так сталося в першій новелі «Чотири - як рід­ні - брати». А «Гойданка життя» остаточно переконає, що майже ніколи не є навпаки. Бо не могло бути інакше... Теза письменниці про те, що «важить не час, а людина в обставинах часу», розкривається через драматичну історію кількох гуцульських ро­дин часів Австро-Угорської монархії, Першої світової війни та першої третини XX століття. Великі пристрасті звичайних людей, легке марево містики, «багатоярус­ний» сюжет, ненав'язливі роздуми над вічною дилемою Любові - Не­нависті, Гріха - Спокути, дивовижне мовне багатство - ці неодмінні атрибути стилю Марії Матіос спонукають до глибокого думання, непри­хованого захоплення й викликають потребу занурюватися в багатоликий і колоритний світ письменницької уяви й реальних знань. Кожен персонаж цієї небуденної драми має беззаперечне алібі, неопро-тестовану правду і власні суди честі. А отже, має право чинити так, як не можна передбачити жодною логікою чи писаним законом. Закони чес­ті вступають у суперечку із законами серця. І тому майже ніколи не є нав­паки. А є саме так...

Марія Матіос. Майже ніколи не навпаки (2012) [Аудіокнига]

Кулінарні фіґлі (оновлене видання «Фуршету від Марії Матіос») – це здоровий гумор і міні-енциклопедія сімейного життя самодостатньої жінки, яка знає, що сміх і смачна кухня уміють підтримати здоровий дух у тілі людини так само, як нехитрі знання неписаних законів і народних звичаїв, свого і чужого минулого. Беручи до рук "Кулінарні фіґлі" Марії Матіос, не забудьте прихопити "слинявчик", бо від цього смачного й життєрадісного читання вам не раз тектиме слинка із підборіддя – і аж до пазухи. Ну, й на здоров'я! Адже такою різною в українській літературі вміє бути, мабуть, тільки вона: трагіком у "Солодкій Дарусі" і фіґляркою та жартівницею у книзі кулінарних рецептів... Насолоджуйтеся смаком українського слова і українських страв від Марії Матіос! П.С. Усі подані в книзі рецепти – правдиві, не дорогі і розраховані на щоденну сімейну кухню.

Марія Матіос. Кулінарні фіглі (2014) [Аудіокнига]

«Але вона не дурна, то люди думають, що вона дурна, бо не така, як усі.» Бо зростала у сім'ї люблячій, але в країні скривдженій, зі всіх сторін всякими властями нелюдськими окупованій. А люди ж бо іноді гірше звіра, страшніше пропасниці, лютіші зими морозної. А хіба винне дитя у гріхах батьків? Та й гріхи, по правді, надумані, висмоктані із забобонів, змішані з релігією і людськими заздрощами.

Черемоше, ти розкажеш всім про цю драму? Про біль, про важкість, про несправедливість? Розповіси про дівчинку, яка так і не виросла, бо, забравши дитинство, їй не залишили нічого, лиш спомин страшний, що солодке – то зло?

Марія Матіос. Нація (Аудіокнига)

Курчій Д. "Одкровення, книга із розряду сакральних, мудрих…" Творчий доробок Марії Матіос. Роман "Солодка Даруся" / Д. Курчій // Обрії. - 2013. - № 2. - С. 51-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/obrii_2013_2_19.

Гомеричний роман-симфонія.
Нова книжка відомої української письменниці Марії Матіос — Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів (Mr. & Ms. U-Ko in country UA) — це гостра політична сатира із властивим цьому жанрові іронією та сарказмом, фантастичним сюжетом, який, проте, не може ввести в оману вдумливого читача ані щодо місця подій, які описано в романі, ані самих персонажів. Це, безсумнівно, Україна.
Багатий, вишуканий стиль, їдкі, але справедливі характеристики епохи і людей не заважають, однак, відкрити іще одну грань письменницького таланту М. Матіос — таланту блискучого публіциста й аналітика.

Рецензія на книгу

Позитивне враження справляє подвійний дизайн книги "Москалиця. Мама Маріца – дружина Христофора Колумба", а також її незвичний формат. Книга є мистецьким явищем – як у змістовому, так і в формальному планах. Авторка так прокоментувала дизайн видання: "Ця книжка така ж дивна, як і наше життя. Така ж перекинута, і все в ній іде шкереберть". У цих повістях знаходимо заглиблення у межовий психологізм головних героїнь, сюжетний «фатум», що керує подіями, історичне тло буковинської землі, яскраву мову.

Життя героїв "Москалисі" розгортається на тлі історичних подій, точніше – самі їхні долі затягує в невблаганне колесо історії. Народження Северини (головної героїні) – побічний "результат" війни. Її матір, Катрінку, згвалтували вояки русацького загону в 1914 році, згодом "забрала" вода разом з хатою. Северина (Москалиця), залишившись сиротою потрапила у найми до Онуфрійчуків, яких заарештували та вислали до Сибіру. З цього часу Северина змушена жити на окраїні хутора, займатися зіллєварінням. Ціною зради друга, ціною власного страху знаходить вона порятунок від червоного терору. Северина мала розум, більший за серце і нікого не любила. Адже саме суспільно-історичні умови, в яких росла та жила героїня повісті, не залишили "в душі її місця ні для кого…" Історія Москалиці несе в собі декілька основних думок: народна медицина і з давнини знані поради бувають кориснішими за інші ліки; людський світ жорстокий по своїй суті та про те, що усім нам буде дано по справам нашим.

Знову сльози: рецензія на 'Москалицю' Марії Матіос

Друга повість "Мама Маріца – дружина Христофора Колумба" – про навіжену материнську любов. Маріца, дівчина з Молдови, дізнається про смерть свого чоловіка вагітною. Внаслідок родової травми її син став інвалідом з хворобою Дауна. Та жінка несе хворобу сина, як хрест, божеволіє, коли сина хочуть забрати в інтернат. Усі люди знають, що хвороба Дауна – це горе. Проте висвітлення життя матері, яка ростить свого Христофора із таким діагнозом – це пізнання болючого невідомого, яке існує поряд з нами в той час, як ми – звичайні та здорові люди, ходимо на роботу, святкуємо події та відвідуємо кіно. Але нікого не обходить трагедія жінки. І вбиває її людський осуд, убиває словами. І музика її батьківщини, запаморочливий танок "сонячної Молдавії" - останнє, що ввижається Маріці в цьому безжальному житті…

Перша повість присвячена "кожній жінці зокрема", а друга – "кожній матері окремо".


Чорна книга болю Марії Матіос : рецензія на повість "Мама Маріца – дружина Христофора Колумба Марії Матіос

Упродовж усього життя людину поборюють пристрасті. Та надходить мить — і чуттєва людина навіть у пристрасті стає філософом. Таким є лейтмотив ранніх творів Марії Матіос, представлених у книзі «Чотири пори життя».

Відгук на книгу
Спочатку ця книга потрапила у розділ книг, які я не змогла дочитати до кінця.
Потім я взялася за неї ще раз! І маю якнайкращі враження!
Правда, перед тим я почитала критику на цей твір. Багато мені прояснилося, і я насолоджувалася текстом. Бо він просто чудовий. Такої еротичної літератури я ще не читала. Дуже якісно літературно, чуттєво емоційно. Зовсім інша за змістом остання частина. Навіть трохи моторошна. Авторка описує життя після смерті, але від власного імені. Інколи мурашки бігали по тілу!
Варто, варто прочитати!

Марія Матіос. Чотири пори життя (2013) [Аудіокнига]

Письменниця Марія Матіос вважає, що життя кожної жінки – безперервний випробувальний танець: іноді – вальс, частіше – гуцулка, зрідка – танго чи, коли-не-коли, танець живота. Традиційно жінки ніколи не танцюють аркан – ритуальний, суто чоловічий танець жителів гір. Проте Марія Матіос стверджує, що її героїня «затесалась між аркани», і цей аркан не стане вальсом. Бо така парадоксальна вдача її героїні, яка з однаковою пристрастю щоденно випробовує своє серце на розрив: чи то тримає батіг у руках для лінивців, чи сповідається в любові.

«Жіночий аркан у саду нетерпіння» – поезія справжньої Жінки. Жінки із плоті та крові, жінки, яка вміє бути щасливою отут і вже.

Черевички Божої Матері – справжній дитячий погляд на велике людське горе.Так є до середини історії Іванки – простої наївної, геть іще дитячої. Аж поки темрява, що прикривалась ніччю, не показала свого справжнього обличчя. І пролилась правда ножем в серце.
Скільки ще має пройти часу, вирости поколінь, щоб цей біль перестав бути нашим?
Та як нема у світі чужих дітей, так нема і чужої кривди.

Марія Матіос. Нація (Аудіокнига)

Ці «дантові кола» потрібні письменниці, щоби пізнати Істину головного персонажа, який весь вік після вбивства людини думає про «вавилонську вежу» свого життя, яка має колись звалитися. Марії Матіос доконче потрібно через історію Івана Олексюка наблизити читача до розуміння Іванової правди – причини, його істини: ХОТІТИ ЖИТИ. Бо насправді істина для всіх одна. От тільки, «якби запізнитися вмерти. Або народитися» . Увага до найтонших деталей, глибокий психологізм і прискіплива любов до того, чиє «тіло душі» по живому ріже її письменницький «скальпель», – незмінні прикмети стилю Марії Матіос.

Реальний час, що пливе крізь живі людські долі, і реальні люди, що пливуть крізь плинний час, - такими є основні мотиви книжки «Вирвані сторінки з автобіографії» найпопулярнішої української письменниці Марії Матіос. Книга-дайджест «населена» багатьма відомими і невідомими людьми і подіями, які й складають історичну, психологічну, ідеологічну, культурну та побутову мозаїку українського життя перетину ХХ і ХХІ століть. Недаремно сама письменниця називає «Вирвані сторінки...» «не просто автобіографією, а стовідсотковою книгою про сучасність і сучасників».

Ця книга проливає світло на історію виникнення усіх героїв книг Марії Матіос. На сторінках книги не лише відкриваєш для себе сторінки з біографії, а й зустрічаєш знайомих героїв і виявляється, що всі вони походять з життя оточуючих письменниці.

Варта прочитання!


Рецензія на книгу
Вирвані сторінки з автобіографії»: гірка правда від Марії Матіос

«Знахаркою троякої ружі» вважає Марію Матіос автор передмови до її книги «Вибране», професор Люблінського Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської І. Набитович. Її називають то «Стефаником у спідниці», українським Маркесом чи Фолкнером, то «чортиком із табакерки» . Але сама письменниця різко відкидає будь-які порівняння і стверджує, що їй до вподоби єдине визначення її стилю: «вона пише, як Марія Матіос».
Жоден інший із сучасних українських письменників не має такого сталого реноме літописця загальнолюдських цінностей і адвоката цінностей окремої людини на тлі історії, як має його Марія Матіос. І жодна українська книжка усіх років незалежності не мала такого непідробного резонансу в суспільстві, як її роман «Солодка Даруся». Жодна інша книжка не мала таких контроверсійних оцінок, як її «Нація». Кожен наступний твір письменниці викликає жваві обговорення і незмінну цікавість читачів.
До книги «Вибране» ввійшли найбільш відомі твори Марії Матіос: «Солодка Даруся», «Нація», «Майже ніколи не навпаки», «Москалиця» та інші.